Травневі рослини – найбільш цілющі

Правила збору лікарських рослин важливо знати, щоб переконатись у тому, що для природи невиліковних хвороб немає. Правило перше і основне: грамотний збір трав

опри найновітніші досягнення в медицині люди й сьогодні шукають і знаходять зцілення від різних недуг у лікарських рослинах. Ось як пояснює цей феномен у нещодавно виданому довідниковому збірнику «Медицина України. Вчора. Сьогодні. Завтра» Інна Брижань: «Наука – це пізнання природи, а фітотерапія в ній стоїть найближче до сутті явищ в організмі людини». Відомий лікар-фітотерапевт на прохання нашої редакції дає поради, як правильно заготовляти лікарські трави, щоб вони дали най­більше користі.

Рослина – кращий лікар

Кожна лікарська рослина містить комплекс діючих начал, або біологічно активних речовин. Вони зазвичай накопичуються в якійсь певній частині рослини. Тому в одних рослинах ми збираємо корені, цибулини чи бульби; в других – квіти, плоди чи насіння; в третіх – кору, листя чи стебла; тощо.

Для ефективного лікування наша багатюща земля дає нам сотні видів рослин. Та потрібно розвивати ботанічну грамотність, щоб знати всі  рослини, вміти диференціювати схожі види. Це дається вивченням наукової ботаніки та багаторічною працею. Особисто мені довелося вивчати рослини протягом 15 років, перш ніж я почала займатися фітотерапією.

І тільки лікар може врахувати всі біологічні особливості організму, продумати методи корекції порушених фізіологічних процесів в органах і системах та скласти індивідуальний план фітолікування. Між тим є чимало трав, які ми можемо самостійно збирати і з їх допомогою оздоровлюватися.

Загальні правила заготівлі

Кількість біологічно активних речовин у рослині коливається. Тому збирання має припадати на період, коли вона набуває необхідні для лікування властивості. Для деяких рослин цей час дуже короткий.

Так, чистотіл квітує з весни до кінця літа, а найбільша активність його діючих начал припадає на першу половину травня. Глід най­більш активний, коли в суцвітті ще не розпустилися два-три пуп’янки. Оптимальний період збору – два-три дні.

¤ Заготовляти лікарські трави найкраще в сухі дні, одразу як спаде роса.

¤ Квіти й листя зривають руками, стебла зрізують ножицями, ножем або серпом, підземні частини викопують лопатою.

¤ Збирають тільки здорові частини рослин.

¤ Ранньої весни, коли починається сокорух, заготовляють набубнявілі бруньки рослин і кору.

¤ Трави збирають на початку цвітіння, листя, як правило, – перед цвітінням. Виняток становить хіба що мати-й-мачухи, яку збирають після цвітіння.

¤ Корені та інші підземні частини копають восени після припинення руху соків або рано навесні.

¤ Насіння і плоди заготовляють у період їх повного дозрівання. Соковиті плоди збирають вранці або ввечері. Їх спочатку прив’ялюють на сонці, а потім сушать при температурі 70-90° в печі чи сушарці. Перед су­шінням плоди не миють.

¤ У багатьох рослин є свої особливості й відносно пори доби. Так, зрізати мелісу краще опівдні в суху похмуру погоду, щоб зменшити втрати ефірної олії.

¤ Зібрані рослини треба легенько скласти тонким шаром у кошик, аби вони не травмувалися (в місцях травмування рослин виділяються ферменти, які швидко руйнують біологічно активні речовини) і якомога швидше доставити їх до місця сушіння. Лише після повного видалення вологи ферментативні процеси зупиняються.

Сушіння

Якщо нема сушарки, за сприятливої сухої погоди рослинну сировину висушують у затінку: на добре провітрюваному даху або під навісом. Волошку сушать у затемненому приміщенні.

Для кожної рослини при­йнятна своя температура сушіння. Запашні рослини, аби зберегти в них ефірні олії, сушать при температурі 25–30°С. Зілля з великим вмістом алкалоїдів і глікозидів – при 50–60°С. Оптимальною для сушіння соковитих плодів є температура 80–90°С. Коріння й кореневища найкраще зберігають свої властивості, якщо їх сушать при 40–50°С.

Має значення також ін­тенсивність протягу під час сушіння. Наприклад, рослини з великим вмістом ефірних олій (як-от ромашка лікарська) потрібно сушити повільно. На великому ж протязі ефірні олії вивітрюються. Інші рослини, навпаки, потребують великого протягу і швидкого (за день-два) сушіння.

Окремі застереження

R Рослини можуть накопичувати токсичні речовини, які містяться в повітрі, землі, воді. Тому збирати лікарську сировину треба тільки в чистих місцях, за 5–10 км від міста і 1–2 км від залізниці та автошляхів. Небезпечно збирати рослини на полях, оброблених гербіцидами, пестицидами, хімічними добривами.

R Не збирайте трави в місцях випасу худоби (можлива забрудненість яйцями глистів та інфекціями).

R Обов’язковий дозиметричний контроль місць збору рослин, а потім – зібраної сировини.

R При заготівлі треб­а залишати значну частину рослин для розмноження, повторну заготівлю на тому ж місці слід проводити не раніше ніж через 3–4 роки. Не збирайте рослин більше від потреби. А рідкісні рослини краще не чіпайте.

Строки зберігання

За умови правильного зберігання лікарські рослини не втрачають, а деякі навіть підвищують фармакологічну активність діючих речовин протягом кількох років. Зберігати рослини потрібно в сухому, темному, прохолодному місці, у закритій тарі, яка не дозволяє проникати шкідникам (у мі­шечках із тканини, паперових пакетах, коробках, банках). А рослини, які містять ефірні олії, – обов’язково в герметичній тарі. Сухі ягоди краще тримати в сухому місці у паперових пакетах.

Термін зберігання квітів, трави і листя – 1-2 роки, а коренів, кореневищ, кори – 2-3 роки.

Якість сировини виказує колір

Правильно заготовлена рослина зберігає властиві їй природний вигляд, колір і запах.

Недопустимо вживати рослини потемнілі, почор­нілі, з невластивим запахом.

Тривале зберігання висушеної сировини на даху призводить до руйнування активних речовин.

Правильно зібрані та скомпоновані рослини є надзвичайно ефективними ліками.